Череп людини будова анатомія

Череп людини будова анатомія

Череп (cranium) только частью относится к опорно-двигательному аппарату. Он прежде всего служит вместилищем головного мозга и связанных с последним органов чувств; кроме того, он окружает начальную часть пищеварительного и дыхательного трактов, открывающихся наружу. Сообразно этому череп у всех позвоночных разделяется на две части: мозговой череп, neurocranium и висцеральный череп, cranium viscerale. В мозговом черепе различают свод, calvaria, и основание, basis.

В состав мозгового черепа у человека входят: непарные затылочная, клиновидная, лобная и решетчатая кости и парные височная и теменная кости. В состав висцерального черепа входят парные — верхняя челюсть, нижняя носовая раковина, небная, скуловая, носовая, слезная кости и непарные — сошник, нижняя челюсть и подъязычная кости.

Развитие черепа. Череп, как скелет головы, обусловлен в своем развитии названными выше органами животной и растительной жизни.

Мозговой череп развивается в связи с головным мозгом и органами чувств. У животных, не имеющих головного мозга, нет и мозгового черепа. У хордовых (ланцетник), у которых головной мозг находится в зачаточном состоянии, он окружен соединительнотканной оболочкой (перепончатый череп).

С развитием головного мозга у рыб вокруг последнего образуется защитная коробка, которая у хрящевых рыб (акуловых) приобретает хрящевую ткань (хрящевой череп), а у костистых — костную (начало образования костного черепа).

С выходом животных из воды на сушу (земноводные) происходит дальнейшая замена хрящевой ткани костной, необходимой для защиты, опоры и движения в условиях наземного существования.

У остальных классов позвоночных соединительная и хрящевая ткани почти полностью вытесняются костной, и формируется костный череп, отличающийся большей прочностью. Развитие отдельных костей черепа также определяется теми же факторами. Этим объясняется сравнительно простое устройство костей свода черепа (например, теменной) и весьма сложное строение костей основания, например височной, участвующей во всех функциях черепа и являющейся вместилищем для органов слуха и гравитации. У наземных животных число костей уменьшается, но строение их усложняется, ибо ряд костей представляет продукт сращения ранее самостоятельных костных образований.

У млекопитающих мозговой череп и висцеральный тесно срастаются между собой. У человека в связи с наибольшим развитием головного мозга и органов чувств neurocranium достигает значительной величины и преобладает над висцеральным черепом.

Висцеральный череп развивается из материала парных жаберных дуг, заключенных в боковых стенках головного отдела первичной кишки. У низших позвоночных, живущих в воде, жаберные дуги залегают мета-мерно между жаберными щелями, через которые вода проходит к жабрам, являющимся органами дыхания водного типа.

В I и II жаберных дугах выделяют дорсальную и вентральную части. Из дорсальной части I дуги развивается (частично) верхняя челюсть, а вентральная часть I дуги принимает участие в развитии нижней челюсти. Поэтому в первой дуге различают processus maxillaris и processus mandibularis.

С выходом животных из воды на сушу постепенно развиваются легкие, т. е. органы дыхания воздушного типа, а жабры утрачивают свое значение. В связи с этим жаберные карманы у наземных позвоночных и человека имеются только в зародышевом периоде, а материал жаберных дуг идет на построение костей лица. Таким образом, движущими силами эволюции скелета головы являются переход от водной жизни к наземной (земноводные), приспособление к условиям жизни на суше (остальные классы позвоночных, особенно млекопитающие) и наивысшее развитие мозга и его орудий — органов чувств, а также появление речи (человек).

Отражая эту линию эволюции, череп человека в онтогенезе проходит 3 стадии развития: 1) соединительнотканную, 2) хрящевую и 3) костную. Переход второй стадии в третью, т. е. формирование вторичных костей на почве хряща, длится в течение всей жизни человека. Даже у взрослого сохраняются остатки хрящевой ткани между костями в виде их хрящевых соединений (синхондрозов). Свод черепа, служащий только для защиты головного мозга, развивается непосредственно из перепончатого черепа, минуя стадию хряща. Переход соединительной ткани в костную здесь также совершается в течение всей жизни человека. Остатки неокостеневшей соединительной ткани сохраняются между костями черепа в виде родничков у новорожденных и швов у детей и взрослых.

Мозговой череп, представляющий продолжение позвоночного столба, развивается из склеротомов головных сомитов, которые закладываются в числе 3 — 4 пар в затылочной области вокруг переднего конца chorda dorsalis.

Мезенхима склеротомов, окружая пузыри головного мозга и развивающиеся органы чувств, образует хрящевую капсулу, cranium primordiale (первоначальный), которая в отличие от позвоночного столба остается несегментированной. Хорда проникает в череп до гипофиза, hypophysis, вследствие чего череп делят по отношению к хорде на хордальную и прехор-дальную части. В прехордальной части впереди гипофиза закладывается еще пара хрящей, или черепных перекладин, trabeculae cranii, которые находятся в связи с лежащей впереди хрящевой носовой капсулой, облекающей орган обоняния. По бокам от хорды располагаются хрящевые пластинки parachordalia. Впоследствии trabeculae cranii срастаются с parachordalia в одну хрящевую пластинку, a parachordalia — с хрящевыми слуховыми капсулами, облекающими зачатки органа слуха (рис. 25). Между носовой и слуховой капсулами с каждой стороны черепа получается углубление для органа зрения.

Отражая слияние в процессе эволюции в более крупные образования, кости основания черепа возникают из отдельных костных образований (ранее бывших самостоятельными), которые сливаются вместе и образуют смешанные кости. Об этом будет сказано при описании отдельных костей основания черепа.

Читайте также:  Причины резкого повышения температуры

Преобразуются и хрящи жаберных дуг: верхняя часть (первой жаберной или челюстной дуги) участвует в формировании верхней челюсти. На вентральном хряще той же дуги образуется нижняя челюсть, которая причленяет-ся к височной кости посредством височно-нижнечелюстного сустава.

Остальные части хрящей жаберной дуги превращаются в слуховые косточки: молоточек и наковальню. Верхний отдел второй жаберной дуги (гиоидной) идет на образование третьей слуховой косточки — стремени. Все три слуховые косточки не имеют отношения к костям лица и помещаются в барабанной полости, развивающейся из первого жаберного кармана и составляющей среднее ухо (см. «Орган слуха»). Остальная часть подъязычной дуги идет на построение подъязычной кости (малых рогов и отчасти тела) и шиловидных отростков височной кости вместе с lig. stylohyoideum.

Третья жаберная дуга дает остальные части тела подъязчной кости и ее большие рога. Из остальных жаберных дуг происходят хрящи гортани, не имеющие отношения к скелету.

Таким образом, у человека кости черепа по своему развитию могут быть разделены на 3 труппы.

1. Кости, образующие мозговую капсулу:
а) развивающиеся на основе соединительной ткани — кости свода: теменные, лобная, верхняя часть чешуи затылочной кости, чешуя и барабанная часть височной кости;
б) развивающиеся на основе хряща — кости основания: клиновидная (за исключением медиальной пластинки крыловидного отростка), нижняя часть чешуи, базилярная и латеральные части затылочной кости, каменистая часть височной кости.

2. Кости, развивающиеся в связи с носовой капсулой:
а) на основе соединительной ткани — слезная, носовая, сошник;
б) на основе хряща — решетчатая и нижняя носовая раковина.

3. Кости, развивающиеся из жаберных дуг:
а) неподвижные — верхняя челюсть, небная кость, скуловая кость;
б) подвижные — нижняя челюсть, подъязычная кость и слуховые косточки.

Кости, развившиеся из мозговой капсулы, составляют мозговой череп, а кости других двух отделов, за исключением решетчатой, образуют кости лица.

В связи с сильным развитием мозга свод черепа, возвышающийся над остальной частью, у человека очень выпуклый и закругленный. Этим признаком человеческий череп резко отличается от черепов не только низших млекопитающих, но и человекообразных обезьян, наглядным доказательством чего может служить вместимость черепной полости. Объем ее у человека около 1500 см3, у человекообразных обезьян она достигает только 400 — 500 см3. У ископаемого обезьяночеловека (Pithecanthropus) вместимость черепа равна около 900 см3.

Posted by: admin in Кістково-м’язова система 07.02.2012 0 48502 Переглядів

Череп являє собою скелет голови, складається з 23 кісток, які утворюють два відділи: мозковий і лицевий. Мозковий череп виконує захисну функцію, в його порожнині міститься го­ловний мозок. Кістки лицевого черепа утворюють ямки й порож­нини для органів слуху, зору, нюху, а також початкових відділів органів дихання і травлення.

Мозковий череп має основу й склепіння. Кістки склепіння ма­ють особливу будову. Кожна кістка складається із зовнішньої та внутрішньої пластинок компактної речовини, між якими міститься губчаста речовина з комірками, заповненими червоним кістковим мозком. Внутрішня пластинка компактної речовини, яка прилягає безпосередньо до мозку, називається склоподібною. У разі травм черепа вона тріскається на дрібні шматочки й може ушкоджувати судини мозку.

Мозковий череп. До складу мозкового черепа входить 8 кісток — 2 парні (2 тім’яні, 2 скроневі) та 4 непарні (лобова, решітчаста, клиноподібна й потилична).

Тім’яна кістка парна, широка, має дві поверхні (зовнішню та внутрішню) та чотири краї. Верхніми зубча­стими краями обидві тім’яні кістки з’єднуються стріловим швом.

Передні краї з’єднуються з лобовою кісткою вінцевим швом. Задні краї тім’яних кісток з’єднуються з потиличною кісткою, утворюю­чи лямбдоподібний шов. Бічні краї разом зі скроневими кістками утворюють лускоподібний шов. Тім’яна кістка має чотири кути: передньоверхній — лобовий; верхньозадній — потиличний, перед-ньонижній — клиноподібний і задньонижній — соскоподібний. Мозкова поверхня кістки має пальцеподібні втиснення й артері­альні борозни. Зовнішня поверхня тім’яної кістки опукла, має дугоподібну вискову лінію, до якої кріпиться жувальний м’яз. Посе­редині кістки є тім’яний горб: у немовлят він добре виражений, а у дорослих згладжений і являє собою незначне підвищення.

Скронева кістка парна, розміщена в біч­ній частині черепа і є частиною його основи. Ця кістка скла­дається з трьох частин: барабанної, лускоподібної та кам’янистої.

Барабанна частина розміщується в центрі кістки й охоплює знизу, спереду та ззаду слуховий зовнішній отвір, що веде в середнє вухо, розташоване в товщі кам’янистої частини.

Лускоподібна частина частково утворює бічну поверхню скле­піння черепа, на її внутрішній поверхні є пальцеподібні втиснення і борозни — відбитки судин. Верхній край лускоподібної частини з’єднується з тім’яною кісткою, утворюючи лускоподібний шов, а переднім краєм лускоподібна частина з’єднується з великим кри­лом клиноподібної кістки. Від лускоподібної частини в горизон­тальному напрямку відходить виличний відросток, який, з’єдную­чись з виличною кісткою, утворює виличну дугу. Під виличним від­ростком міститься овальна нижньощелепна ямка для зчленування з суглобовим відростком нижньої шелепи. Перед суглобовою поверхнею лускоподібної частини міститься суглобовий горбок.

Кам’яниста частина нагадує вид тригранної піраміди, верхівка якої спрямована досередини і вперед. Ця частина скроневої кістки має передню, задню й нижню поверхні. Усередині піраміди місти­ться середнє та внутрішнє вухо. На передній поверхні піраміди є втиснення вузла трійчастого нерва, а ззаду від нього — дугоподібне підвищення. На задній поверхні міститься внутрішній слуховий отвір, який веде у внутрішній слуховий хід, де пролягають лицевий та присінково-завитковий нерви.

Читайте также:  Ларингит у кормящей мамы лечение

На нижній поверхні кам’янистої частини знаходиться зовнішній отвір сонного каналу, де проходить сонна внутрішня артерія. Поряд із цим отвором на нижній поверхні піраміди є глибока яре­мна ямка, обмежена яремною вирізкою.

Між частинами лускоподібною та кам’янистою знаходиться м’язо­во-трубний канал, що проходить в барабанну порожнину. В цьому каналі розміщена хрящова частина слухової труби, яка поєднує носоглотку з порожниною середнього вуха.

Зовні кам’яниста частина має соскоподібний відросток, основою спрямований угору, верхівкою донизу. На внутрішній поверхні соскоподібного відростка є борозна сигмоподібної пазухи, яка про­довжується в борозну поперечної пазухи, що огинає яремний відросток потиличної кістки й доходить до яремного отвору чере­па. Всередині соскоподібного відростка, між перегородками губ­частої речовини, є численні соскоподібні печери, заповнені повіт­рям. Вони сполучаються з середнім вухом. У малих дітей печер зовсім немає, а з’являються вони з віком. У старечому віці печери збільшуються в розмірах за рахунок остеопорозу. Під соскоподібним відростком міститься шилоподібний відросток. Між соскоподібним і шилоподібним відростками є шилососковий отвір, крізь який із порожнини черепа виходить лицевий нерв.

Лобова кістка непарна, в ній розрізня­ють носову частину, або тіло, дві очноямкові частини і луску.

Носова частина розташована посередині лобової кістки, в ній є заповнена повітрям порожнина, яка поділяється перетинкою на дві частини. Ця порожнина з’єднується з середніми носовими ходами. Тому лобову кістку відносять до пневматичних кісток. Тіло лобової кістки на своєму нижньому краї має носові вирізки, які зчленову­ються з носовими кістками. Зовнішня поверхня носової частини міститься в заглибині між бічними поверхнями й лускою.

Лобова луска займає передньоверхню частину черепа і з’єд­нується зубчастим швом із тім’яною кісткою. На бічних поверхнях луска має лобові бугри, які у різних людей виражені неоднаково Лід лобовими буграми є підвищення — надбрівні дуги, між якими лежить надперенісся.

Очноямкові частини лобової кістки, розташовані під надбрівни­ми дугами, утворюють верхню частину орбіти. В бічному відділі стінки орбіти, біля основи виличного відростка, розміщена ямка слізної залози, а латеральніше від неї розташована блокова ямка, до неї кріпиться невеличкий хрящ, через який перекидається сухо­жилок блокоподібного м’яза. Між очноямковими частинами є гли­бока вирізка, яку заповнює решітчаста пластинка решітчастої кіст­ки.

На внутрішній поверхні луски є пальцеподібні втиснення й під­вищення, а також лобовий гребінь, який, роздвоюючись догори, обмежує борозну стрілової пазухи.

Потилична кістка непарна, складається з чотирьох частин: основної, двох бічних і потиличної луски.

Основна частина, або схил потиличної кістки, лежить спереду великого потиличного отвору. Внутрішня поверхня схилу гладень­ка, а зовнішня — нерівна й посередині має глотковий горбок, до якого прикріплюється один із глоткових м’язів. Схил з’єднується плоским швом із тілом клиноподібної кістки. Ззаду потиличний отвір оточує потилична луска, яка має зубчастий край, зовнішню та внутрішню поверхні. Посередині зовнішньої поверхні луски розта­шована зовнішня потилична горбистість, яка продовжується донизу у вигляді гребеня. В обидва боки від потиличного гребеня відходять верхні та нижні вийні лінії, до яких прикріплюються потиличні м язи. На внутрішній, або мозковій, поверхні луски є хрестоподібне підвищення, по ходу якого пролягають борозни поперечної пазухи, а догори йде борозна верхньої сагітальної пазухи, що є від­тисненням венозних пазух твердої мозкової оболонки. Від хресто­подібного підвищення вниз до великого отвору йде внутрішній поти­личний гребінь. З боків потиличний отвір оточують бічні частини кіст­ки, на нижній поверхні яких є по суглобовому виростку, ними потилична кістка з’єднується з І шийним хребцем — атлантом. Над виростками розташовані під’язикові канали. По латеральному краю бічних частин є глибока яремна вирізка, обмежена яремним від­ростком. Яремна вирізка разом із яремною ямкою кам’янистої час­тини скроневої кістки обмежують яремний отвір.

Решітчаста кістка непарна, належить ча­стково до кісток мозкового та лицевого черепа. Мозковою части ­ною кістки є решітчаста пластинка, яка займає горизонтальне положення між очноямковими частинами лобової кістки. Крізь її численні отвори проходять у порожнину черепа нюхові нерви. Вго­ру від пластинки спрямований півнячий гребінь, а вниз — перпендикулярна пластинка, що ділить у верхній частині носову порожнину на праву та ліву половини, тобто ця пластинка є верхньою части­ною перегородки носа. По боках перпендикулярної пластинки роз­ташовані решітчасті лабіринти, побудовані з невеликих решітчас­тих клітин, наповнених повітрям. Бічні стінки лабіринта оточені очноямковою пластинкою, яка утворює медіальну поверхню орбі­ти. Від медіальної поверхні решітчастих лабіринтів відходять плас­тинки, що утворюють верхню та середню носові раковини.

Клиноподібна кістка непарна, займає Центральне положення серед кісток основи черепа. Вона скла­дається з тіла і трьох пар відростків, належить до повітроносних, пневматизованих. До тіла спереду приєднуються малі крила, збоку — великі, знизу — крилоподібні відростки. Тіло клиноподібної кіст­ки має порожнину — клиноподібну пазуху, заповнену повітрям, яке заходить крізь два отвори на передній поверхні тіла. Клиноподібна пазуха розділена на дві частини, якими вона сполучається з носо­вою порожниною. Верхня поверхня тіла має заглиблення — туре­цьке сідло, на дні якого є ямка, де залягає гіпофіз. Спереду ямки є горбок сідла, а позаду — виступ у вигляді пластинки, що має назву спинки турецького сідла. Від тіла трохи догори й латерально відхо­дять малі крила, які частково утворюють верхню стінку орбіт. Біля основи крил проходять зорові канали. З обох боків тіла відходять великі крила. В їхній основі розташовані круглі, овальні й остисті отвори, крізь які проходять гілки трійчастого нерва й середня арте­рія великого мозку. Передня поверхня великого крила утворює біч­ну стінку орбіти. Зовнішня вискова і підвискова стінки входять до складу вискової та підвискової заглибин черепа. Між великими й малими крилами є верхня очноямкова щілина, яка сполучає по­рожнину черепа з орбітою. Крізь неї проходять очна артерія й гіл­ки трійчастого нерва. Крилоподібний відросток складається з бічної та медіальної пластинок. Між ними є крилоподібна ямка. В основі крилоподібного відростка спереду назад проходить крилоподібний канал. Спереду крилоподібні відростки з’єднуються з тілом верх­ньої щелепи. До крилоподібних відростків прикріплюються жу­вальні м’язи.

Читайте также:  Проблемы с жидким стулом

Contents

  • 1 Загальні дані
  • 2 Будова скелета
    • 2.1 Скелет голови (череп)
    • 2.2 Скелет тулуба
    • 2.3 Скелет кінцівок
  • 3 Значення скелету
  • 4 Хвороби скелету

Скелет дорослої людини складається приблизно з 200—210 кісток, хоча на початку життя їхня кількість становить 265—270. З розвитком організму деякі кістки зростаються, тому і кількість поступово зменшується.

Скелет людини складається з 3 частин: скелету голови (черепа), тулуба та кінцівок. До складу скелету тулуба відносяться хребет та грудна клітка. В склад скелету кінцівок входять верхні та нижні кінцівки, а також їхні пояси.

Скелет голови (череп) Edit

Череп людини складається з 2 відділів:

  • мозковий — утворений 8 кістками (парні скроневі та тім’яні кістки, непарні лобова, потилична, клиноподібна та решітчаста;
  • лицьовий — утворений 15 кістками (парні верхньощелепні, носові, слізні, виличні, піднебінні, нижньоносові, а також непарні нижньощелепна, леміш, під’язикова).

Потилична кістка має великий потиличний отвір, через який порожнина черепа з’єднана із спинномозковим каналом. У скроневій кістці є отвір зовнішнього слухового проходу. У кістках основи черепа є також дрібні отвори, через які проходять черепно-мозкові нерви та кровоносні судини.

Скелет тулуба Edit

Скелет тулуба людини складається з 2 частин — хребет та грудна клітка.

Хребет людини утворений 33-34 хребцями, поділеними на 5 відділів:

  • шийний відділ (7 хребців) — перший хребець (атлант) з’єднує хребет з черепом;
  • грудний відділ (12 хребців) — від кожного хребця відростає пара ребер;
  • поперековий відділ (5 хребців)
  • крижовий відділ (4-5 хребців) — хребці зрослись в одну кістку
  • куприковий відділ (4-5 хребців)

Кожен хребець складається з тіла та дуги, від якої відходять декілька відростків. Тіло хребців і дуги складають хребцеві отвори, які утворюють хребетний канал, де міститься спинний мозок. Хребці з’єднуються між собою за допомогою волокнистого хряща, що надає хребту гнучкості та еластичності.

Грудна клітка утворена ребрами та грудниною. Людина має 12 пар ребер, з яких перші 7 пар з’єднані безпосередньо з грудниною, наступні 3 прикріплюються до хрящів вищих ребер, а останні 2 пари розташовані вільно. Груднина розташована попереду грудної клітки і виконує важливу функцію — скріплює ребра між собою.

Скелет кінцівок Edit

Людина має 2 пари кінцівок — пару верхніх та пару нижніх. Верхні кінцівки називаються руками, а нижні — ногами.

Скелет верхніх кінцівок складаються з 2 частин:

  • пояс верхній кінцівок — утворений парними кістками лопаток та з’єднаних з ними ключицями;
  • вільні верхні кінцівки — утворені з 3 відділів:
    • плече — утворене плечовою кісткою, з’єднаною з лопаткою;
    • передпліччя — утворене ліктьовою та променевою кістками;
    • кисть — утворена кістками зап’ястка, п’ястка та фаланг пальців руки.

Скелет нижніх кінцівок складається з 2 частин:

  • пояс нижніх кінцівок — утворений парними тазовими (зрослі лобкові, сідничні та клубові кістки) та крижовою кістками;
  • вільні нижні кінцівки — утворені з 3 відділів:
    • стегно — утворене стегновою кісткою;
    • гомілка — утворена великою та малою гомілковою кістками;
    • стопа — утворена кістками заплесна (разом з п’ятковою кісткою), плесна та фаланг пальців ноги.

Скелет людини виконує важливі функції в процесах життєдіяльності. Насамперед, хребет та скелет кінцівок виконують опорно-рухові функції. Завдяки хребту людина має поставу. Череп захищає від пошкоджень головний мозок людини, а хребет — спинний мозок. Грудна клітка прикриває важливі внутрішні органи — серце та легені. Позад груднини знаходиться вилочкова залоза, яка відповідає за імунітет людини. Тазові кістки оберігають від пошкоджень важливі репродуктивні органи.

Хребет природно має 4 вигини — шийний та поперековий відділи спрямовані вперед, а грудний та крижовий назад. Але в молодому віці хребет має здатність викривлятись. Серед поширених хвороб хребта виділяють:

  • сколіоз — викривлення вбік;
  • кіфоз — викривлення назад;
  • лордоз — викривлення вперед.

Досить важливою хворобою людини є плоскостопість — зниження склепіння кісток стопи, що призводить до великої болі, тяжкості ходіння та затискання кровоносних судин.

Ссылка на основную публикацию
Через какое время выводится шампанское из организма
Автор: Александр СИНИЛКИН | Источник: www.rul.by В преддверии праздников,публикуем таблицу норм потребления и выведения алкоголя на организм человека в зависимости...
Чем полезно пихтовое масло
Пихтовое масло считается одним из самых ценных. Особенно полезно вспомнить о его свойствах в период простудных и других осенне-зимних заболеваний....
Чем полезны креветки для беременных
Креветки во время беременности и кормления грудью - есть или не есть? Креветки и беременность — популярная тема. С одной...
Через какое время действует новопассит
Инструкция по применению Ново-Пассит назначается для устранения тревоги и улучшения сна. Это седативное лекарственное средство на основе растительных компонентов. Также...
Adblock detector